(no subject)
Це так дивно відчувати, як мозги не приймають і все. І навіть моя хвороблива самокритичність мовчить на цей раз. Бо справді воно все мене вже добило. Я просто не відпочила після захисту. Потрібно було набратись якихось позитивних вражень і побільше, побільше! Перезагрузити свої мозги. Натомість млявий і нецікавий Шацьк зараз ще більше дратує при одній думці про нього.
От прийшла нині додому в шостій!!! годині. Зараз вже 23-35. І що?! Ізза дибільного почуття обовязку просиділа над лекцією три години!!!! не встані хоч щось із неї прочитати і зрозуміти. Наймудріша думка була кинути то все і піти спати, так ні! із самих висших побужденій я себе насилувала над тою лекцією. І знов - мені так хотілось зробити нині красу. Так ні! Почуття обов"язку, яке у мене викривленне і яке мені наламало вже стільки в житті (коли небудь розкажу - вийде доооооооовгий пост), що просто слів нема, НЕ ДАЄ мені плюнути і віддихнути, тоді, коли я і так не встані щось робити... Це, люди, хвороба! сама натуральна. І як мене то все достало!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
п.с. можна подумати, завтра та лекція буде хоч комусь потрібна...питання - якого фіга то все????

